Сьогодні – 150 років з його дня народження.
Яків Григорович Гандзюк — військовий з Вінниччини, колишній царський генерал, який став одним з перших творців нової української армії, командир дивізії в складі Першого українського корпусу, захисник Києва від більшовиків у січні 1918 року.
Яків Гандзюк народився 21 березня 1873 року в селі Багринівці (сучасна Літинщина). Походив із української селянської родини. Батько свого часу служив артилеристом (бомбардиром), тому й син обрав шлях військового.
1895 року Яків Гандзюк закінчив Одеське піхотне юнкерське училище, після чого отримав погони підпрапорщика і служив у піхотних частинах неподалік кордону з Німецькою імперією. Протягом наступних 25 років він пройде через горнило російсько-японської та Першої світової воєн, здобуде величезну кількість нагород, отримає спадкове дворянське звання.
Після повернення з російсько-японської війни Яків Григорович влаштував своє особисте життя — одружився з Вірою Олександрівною Чудіновою, яка була донькою дійсного статського радника (цивільний чин, еквівалентний генерал-майору в армії). 9 вересня 1910 року в них народився син Георгій.
В червні 1917 року Яків Гандзюк отримав звання генерала і очолив 104-ту піхотну дивізію у складі 34-го армійського корпусу під командуванням Павла Скоропадського.
Після більшовицької окупації Києва у лютому 1918 року Гандзюк потрапив у полон. Йому пропонували перейти на сторону більшовиків, але український генерал відмовився. Після цього його та інших полонених повезли на страту. Гандзюк, як старший за званням першим вийшов на розстріл і відмовився повертатися до стіни.
Генерал Гандзюк був розстріляним більшовиками у Києві поблизу будівлі Олексіївського інженерного училища (нині Київський військовий ліцей імені Івана Богуна). Вважається, що його останніми словами було гнівне звернення до розстрільної команди: «Що? Совість не дозволяє вам дивитися нам в очі!». Після залпу його по-звірячому добивали багнетами: згодом на тілі нарахували 12 колотих ран.
Цікаві факти про Якова Гандзюка
Генерал Гандзюк талановитий бойовий командир, неперевершений майстер стрільби з револьвера, простий та чесний чоловік, який досяг всього власними силами і ніколи не припиняв самовдосконалюватись.
Мав усі якості справжнього офіцера. Він був велетенського зросту (близько 2 метрів), мав міцну статуру, потужний командирський голос, який піднімав у атаку цілі полки, і колоритну чорну бороду, розчесану на два боки.
Він прекрасно стріляв з револьвера, тричі (1907, 1910, 1911 рр.) перемагаючи в офіцерських змаганнях зі стрільби, і навіть отримав за це нагороду від імператора Миколи ІІ.
Сміливістю і рішучістю Гандзюка захоплювалися інші офіцери - він часто керував боєм, стоячи на весь свій гігантський зріст на бруствері передового окопу. Не дивно, що за свою довгу військову кар'єру Яків Григорович був поранений цілих девять разів.
Товариші по службі відзначали його веселу вдачу, простоту в поводженні з підлеглими, любов до солдатів. Сам Гандзюк володів п'ятьма іноземними мовами і всіляко сприяв освіті своїх підлеглих. За його ініціативою в ввірених підрозділах постійно влаштовувалися хати-читальні, вистави та концерти, називаючи це все «вечорницями».
