3 листопада у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського відбулась науково-практична конференція до 90-х роковин Голодомору 1932-1933 рр.
Конференція, яка була організована Історичним факультетом Вінницького державного педагогічного університету, за підтримки обласної військової адміністрації (зокрема, Департаменту інформаційної діяльності і комунікацій з громадськістю), Українського інституту національної пам’яті, Державного архіву Вінницької області, обласного краєзнавчого музею та Національної спілки краєзнавців України.
«90 років тому було вчинено акт Голодомору в Україні. Українцям хотіли змінити ментальність та ідентичність – вбивали націю… Цей історичний факт зафіксувала і асамблея ООН, і уряди та парламенти 15 держав. Однак, є країни, котрі заперечують факт злочину сталінського політичного керівництва, такого як Голодомор. Демонтаж пам’ятного знаку Голодомору в Маріуполі 21 жовтня цього року – це не випадковість. Це – цілком закономірний прояв оскаженілого путінізму. Він послідовний у своїй ненависті до правди, тому ще з 2014 року спалює книги про Голодомор та вчиняє політичні репресії», - зазначив Начальник Вінницької обласної військової адміністрації Сергій Борзов.
Він підкреслив, що злочини Сталіна зрештою отримали свою юридичну і політичну оцінку, як і сьогодні, коли увесь прогресивний світ засудив путінський режим.
«Голодомор не оминув і наше рідне Поділля, де були зареєстровані масові випадки голодування селян вже наприкінці 1931 року. А в 1932 році десятки районів Вінницької області були в найбільш тяжкому стані. Люди рятувалися втечею, залишаючи житло, рідні села і родини. Утворилась нова соціальна група – «біженці голоду», - відзначив очільник області.
У контексті дослідження Голодомору на Поділлі, Начальник ОВА згадав славетного земляка професора Іллю Шульгу, який самовіддано працював над збереженням та поширенням правди про Голодомор. Чимало зробив у вивченні цього питання історик Арсен Зінченко, котрий почав записувати спогади свідків Голодомору, які потрапили до меморіальних видань України.
https://gaysin-rda.gov.ua/ua/news/15374-ukrajina-pam-yatae-svit-viznae-sergij-borzov-vzyav-uchast-u-naukovo-praktichnij-konferentsiji-do-90-kh-rokovin-golodomoru-1932-1933-rr#sigFreeId6c48d0d6de
Наприкінці свого виступу Сергій Борзов подякував вінницьким історикам: Валерію Васильєву, Степану Дровозюку, Юрію Зіньку, Ользі Коляструк, Павлу Кравченку, Володимиру Петренку, Івану Романюку та іншим за їхню інтелектуальну звитягу, яка саме зараз є дуже важливою.
«Сьогоднішня конференція проходить в жахливий час війни, коли знову ж таки український народ бореться за свою незалежність, коли щодня гинуть наші Захисники і Захисниці. Але ми непереможні, тому що наші ЗСУ, наш народ єдиний у своїй боротьбі. І ті страшні роки, теж єднали людей. Коли люди ділилися крихтою хліба, коли люди рятували одне одного», - наголосила ректор Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського Наталія Лазаренко.
Начальник Центрального міжрегіонального відділу Управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах Українського інституту національної пам’яті Богдан Галайко розповів про одні з найбільш складних і трагічних сторінок історії нашої держави: «З кінця 1920-х років у Радянському Союзі утвердився тоталітарний комуністичний режим з придушенням і покаранням будь-якої незгоди. На Поділлі повстанський рух став одним із найактивніших в Україні. Врешті, Голодомор став чітко спланованою політикою Кремля. Жертвами Голодомору стали мільйони українців».
Окрім обговорення трагедії Голодомору 1932-1933 років на Вінниччині, під час роботи тематичних секцій розглядалася проблематика увічнення пам’яті жертв Голодомору в меморіальному просторі Вінницької області, електронне забезпечення досліджень Голодомору та морально-психологічні аспекти терору.
90-ті роковини Голодомору в Україні, жертв якого вшановують кожної четвертої суботи листопада, цьогоріч припадає на 26 листопада.
Будьмо свідомими щодо своєї національної історії. Пройшовши такі жахливі понівечення, не просто маємо – зобов’язані вчитися на них, зобов’язані пам’яттю наших бабусь та прадідів.
Україна пам’ятає — світ визнає.
