Гайсинська
районна державна адміністрація

Днями на берегах Собу була помітна група людей. Чоловіки з жінками  обдивлялися річку з різних місць, дискутували. Серед них була й нещодавно призначена очільниця Гайсинської районної державної адміністрації Людмила Головашич. Із нею я й поспілкувався щодо цієї події.

 - Людмило Володимирівно, що це за «десант висадився» на береги нашої річки і з якого приводу?

- Почну з мети заходу. Всім добре відомо, в якому стані сьогодні річка Сіб. Русло замулене, береги заболочені, поросли очеретом. До самої води, особливо в межах міста, важко дістатися. А скільки  сміття в ній і якого!?..  Жах! Сіб потрібно негайно рятувати. Бо від того, яким він буде, залежить і життя Гайсина. Всихатиме річка – понижуватиметься рівень ґрунтових вод. А брак  питної води вже й сьогодні гайсинчанам відчутний.

Аби оцінити стан річки й попередньо намітити, що необхідно зробити для її оздоровлення, до Гайсина прибули начальник басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг Андрій Магера, голова комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» Володимир Бабошин, його заступник Ігор Домбровський, голова Гайсинської районної ради Григорій Боровий, міський голова Анатолій Гук зі своїм заступником Володимиром Бабієм, архітектори району й міста і я.

- Хто став ініціатором цієї справи?

- Я особисто. На сьогодні я є діючим депутатом Вінницької обласної ради, секретарем постійної комісії з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та раціонального використання надр. Тож маю досвід і практику в цьому напрямку. Наша комісія за нинішню каденцію багато чого зробила. Так, особисто я домоглася, щоб три роки тому у місті Ладижині почистили водозабір, до якого не торкалися аж чверть століття, через що він перетворився мало не в калюжу. Тепер ладижинці безперебійно отримують чисту воду з Бугу. А після очищення річки Десенки, що протікає через Козятинський, Калинівський, Липовецький та Вінницький райони, в ній забило понад 150 нових джерел. Річка стала повноводнішою, з чистою прозорою водою. Тепер на ній приємно відпочивати, за рибками можна спостерігати, як в акваріумі. На рахунку нашої конкурсної комісії – втілені екологічні заходи в Ладижині, Тростянці, Іллінцях, Бару. Вважаю, пора братися й за Гайсин, за Сіб.

- Уже чую голоси скептиків: навіщо починати в передзим’я чи не варто почекати до весни?

- А навіщо чекати? Якщо відкладати справу на потім, можна її і згубити. Поки ще я в екологічній комісії, посприяю, аби кошти з обласного бюджету виділили на чищення Собу вже в цьому році, зокрема, на виготовлення проекту.

- Чистити річку – недешеве задоволення. Повністю коштами область не забезпечить. Та й район з містом, напевне, не потягнуть. Потрібна підтримка інших.

- Днями я зустрічалася з керівниками гайсинських підприємств, зокрема й тих, що розміщені вздовж річки. Вони не відмовляються від важливої справи. Найближчим часом намітимо план робіт.

- А чим можуть допомогти звичайні мешканці?

- План робіт публікуватиметься у пресі. Небайдужим людям варто ознайомитися з ним, прийти на громадські слухання, які обов’язково проводитимуться відповідно до законодавства, і висловити свої пропозиції та зауваження. Проголосувати за них.

- Річку чиститимуть тільки на території міста?

- Проект робимо на Гайсинський район, а чиститимо по частинах. Ми обдивилися річку в багатьох місцях, від Іллінецького району до зони впадання в Південний Буг, склали відповідну карту.

Я вірю, що переважна більшість жителів району підтримає мою ініціативу, активно підключиться до цієї надзвичайно важливої справи, допомагатиме, а не збоку поглядатиме й посміюватиметься. Бо це робиться не для когось, а для нас, для наших дітей. Я готова відповідати за проект, докласти всіх сил для  його виконання. Дякую усім, хто підтримав і підтримає це починання.

-Дякую Вам за ініціативу, за організацію порятунку Собу й за цю розмову.

Бесіду вів редактор газети «Гайсинський вісник» Олександр Рябокінь