22 січня 1919 року, коли в Києві урочисто проголошували Акт злуки, на столицю йшов більшовицький ворог. Тому виникла потреба у тимчасовій столиці. 2 лютого 1919 року під тиском наступаючих більшовицьких військ Директорія і уряд УНР покинули Київ і переїхали до Вінниці.

10 січня 1919 року ще в Києві було прийнято Закон про ліси в Українській Народній Республіці. В складній суспільно-політичній ситуації, повній некерованості місцевими органами влади, в ситуації оголошення Директорією 16 січня 1919 року війни більшовицькій Росії, приймається досить змістовний закон про ліси!

Саме на його виконання урядом УНР вже у Вінниці було утворено інституцію Подільського губернського лісничого на підставі "Тимчасового Закону про Губерніяльних та Повітових лісничих", затвердженого Директорією Української Народної Республіки 14 лютого 1919 року.

Тому саме цю дату утворення територіального органу управління лісами Подільської губернії логічно вважати днем утворення Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства. З 1917 року це був перший законно діючий орган влади, який, керуючись законними і підзаконними офіційними актами, займався лісовим господарством на підпорядкованій території.

Ще влітку 1917 року, за кілька місяців до жовтневого більшовицького перевороту, в Подільській губернії розпочалося самовільне захоплення селянами земель, лісів, сіножатей. Продовжувалося безжальне винищення лісів, розпочате зразу після початку першої світової війни.

Після 1917 року діяльність лісничих, як і становлення лісового господарства – складової частини народногосподарського комплексу, проходили в надзвичайно важких умовах громадянської війни, національно-визвольної боротьби українського народу, економічної розрухи і гострої паливної кризи.

Після жовтневого 1917 року перевороту і оголошення всіх лісів державною власністю поміщики і капіталісти повтікали або були знищені. Лісова охорона покинула колишні приватні ліси. Згодом залишилася без охорони і більшість обходів у державних лісах. Селяни не визнавали ніяких заходів органів влади, спрямованих на обмеження їх прав у користуванні лісами.

В такій ситуації ліси стали зовсім беззахисні. В 1917 – 1920 роках ліси на Поділлі масово знищувалися. Хоча був виданий наказ по народному Міністерству Земельних Справ від 21 січня 1919 року «Про охорону лісів», але припинити самовільні порубки не вдавалося. Селяни вирубували ліс цілими дачами.

Органів більшовицької влади, які проголошувалися і створювалися більшовиками в інших частинах України, окупованих російськими більшовицькими військами, в 1918 році та в перші місяці 1919 року в Подільській губернії ще не було. На території Подільської губернії з центром у м. Вінниця діяли закони саме Української Народної Республіки.

Лісничі та їх помічники чесно виконували свої службові обов’язки. І навіть в таких умовах намагалися охороняти ліси, дотримуватися елементарних правил ведення лісового господарства.