Під таким гаслом стартував обласний творчий конкурс есе для дітей та учнівської молоді закладів освіти Вінниччини. Відповідно до наказу Департаменту гуманітарної політики обласної державної адміністрації від 21 квітня 2021 року № 140 «Про підсумки проведення обласного конкурсу творчості дітей та учнівської молоді «Пам’ятаємо, бережемо, віримо», присвяченого 35-м роковинам Чорнобильської катастрофи», надійшло 283 роботи.
Журі визначило лауреатів та дипломантів, есе яких можна прочитати впродовж декількох днів. В усіх роботах школярі зробили акцент на екологічних і соціальних проблемах України та сусідніх держав, спричинених Чорнобильською катастрофою.
Катерина Жамба,
Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 7 ім. Олександра Сухомовського Вінницької міської ради ", учениця 10 класу
ARTEMISIA ABSINTHIUM
Тоді, у 1986, була квітуча весна, що зодягла луки, узліски, видолинки в соковиту зелень та прикрасила все весняними квіточками. Сади цвіли, у березах бродив сік, та чутно було солов'їний спів. Озера стояли в пригорщах прип'ятських долин та вдивлялись у чисту блакитну височінь. Приємно та легко було вдихати свіже повітря, з пахощами молодої зелені та квітів, слухати переспів птахів, дзюрчання струмків, відчувати радість зародження нового життя природи, ласкаві промінчики сонця та подих грайливого весняного вітерцю… Але теплою нічкою 26 квітня атомний Вій опустив свої важкі бетонні повіки, лише промовивши три літери із абетки смерті «АЕС», та водночас окреслив навколо себе страхи пекла, наповнивши цю ніч жахіттям, кров'ю, опіками, нестерпним болем, звуками сирен, безліччю різних голосів, розгубленістю, безнадією… Для когось ця довга ніч триває вже 35 років, бо серед темряви бід та хвороб й досі не можна розгледіти досвітню зорю.
Ті події двадцять шостого нині розписані по секундах, але наслідки цих секунд змінили долі неймовірної кількості людей. Їхнє життя розділив убогий, сумний перелаз «до і після Чорнобиля», на якому вмить проріс полин, розкидавши повсюди свої квітки із жовтою оцвітиною. Хлебнути напою гіркого полину Чорнобиля довелося багатьом: 30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби, понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали, 500 тисяч людей померли від радіації, 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення, 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до серйозних медичних, економічних та соціальних наслідків, а за екологічними – переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено три чверті території Європи. Дозиметр «зашкалював» не лише через підвищений рівень радіації, ним не можна було виміряти й дози «тотального спустошення» душ. Тоді, у 1986 році, ці змучені душі відчули, що одночасно поруч «живе» добро і зло, відданість і зрада, підтримка й жорстокість, біль і любов, зневіра й надія.
Для України Чорнобиль став тим хрестом, що звели самі люди та розіп'яли себе на ньому, поклавши на жертовник здоров'я та життя своє і майбутніх поколінь. Чорнобиль – це нагадування нам про те, до чого може призвести злочинна недбалість, безвідповідальність, брехня та замовчування фактів. ЧАЕС – це пам'ятник стражданню безлічі безневинних людей, мужності та самопожертві героїв; монумент розумним, кваліфікованим та відповідальним вчинкам, мобілізації сил та витривалості. Пам'ятаймо про це!
Кажуть, що полин – одна із найгіркіших рослин світу. А ще знаю, що в перекладі з латинської мови полин (у давнину називали «чорнобильник») означає «гіркий, але цілющий засіб». Тому я щиро хочу, щоб гіркота Чорнобильської трагедії стала цілющою для нашого суспільства та людства. Для цього потрібно знайти причину проблем, визнати помилки, зробити висновки та засвоїти важливі уроки на майбутнє.
Бетонний Вій АЕС навчив нас, що ядерний реактор будь-якої конструкції є вибухонебезпечним об’єктом — атомною бомбою уповільненої дії, яка вимагає відповідального до себе ставлення. Зрозуміймо, економія повинна бути розумною, не можна заощаджувати на безпеці, інакше власними руками знову створимо для себе «лихо». Інтереси держави та її народу повинні бути вищими за бажання та вимоги зовнішніх політичних сил, тактичних або стратегічних партнерів. Трагічні інциденти не варто замовчувати, потрібно їх кваліфіковано розслідувати, враховувати та усвідомлювати всі фактори небезпеки, адекватно діяти. Катастрофа показала, що «верхівка» має вести діалог із суспільством не сухою технократичною мовою, а пояснювати зрозуміло, чітко й правдиво. Тільки зрозумівши та засвоївши уроки, на які колись скликав людство «чорний дзвін» Чорнобиля, ми зможемо вшанувати тих, хто зупинив Чорнобильський вогонь.
26 квітня — це день пам’яті, скорботи, пошани, вдячності й роздумів, як посилити human security — людську безпеку. Я вірю, що чорнобильський шлях, котрий буяє полином, зцілить людство від зла, брехні, меркантильності, безвідповідальності, а ми подолаємо наслідки катастрофи.
* Artemisia absinthium (лат.) - гіркий полин
