ГРИГОРІЙ СЕРГІЙОВИЧ ЧЕСАК –

ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

Чесак Григорій Сергійович народився 1 січня 1922 року в с. Шура-Бондурянська Гайсинського району. Закінчив Донецьке гірничо-промислове училище. Працював на шахті в м. Макіївка. В Радянській Армії з 1941 року.

У 1943 році закінчив Орловське танкове училище і воював у складі Брянського та 1-го Українського фронтів.

1444 рік. Воєнна ініціатива належала радянським воїнам. Вони гнали ненависного ворога з розореної, спаленої української землі. Але фашисти не здавалися без бою, люто відбивалися, сподіваючись зупинити наступ Червоної Армії.

6 березня 1944 року передовий загін 61-ї гвардійської Свердловської танкової бригади зав’язав бої за Волочиськ Хмельницької області. Радянські воїни виявили масовий героїзм. Лише за один день танкова бригада, у якій служив Григорій Сергійович розгромила два ворожих воєнних штаби, захопила кілька ешелонів з боєприпасами та живою силою, 400 автомашин та багато іншої бойової техніки. Радянські воїни йшли вперед. А в ніч 8 Березня гітлерівські “тигри” кинулися на наші рубежі. Командир танка Т-34 гвардії лейтенант Г.С. Чесак зі своїм екіпажем вступив у керівний бій з дев’ятьма німецькими “тиграми”. Влучними пострілами три ворожих танки було підбито, інші втекли. Сміливі танкісти розгромили автоколону з 74 автомашин і знищили близько 30 німецьких солдатів і офіцерів. За героїзм і мужність виявленні в бою за Волочиськ, Г.С. Чесаку присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а його екіпаж нагороджений орденами.

Григорій Чесак продовжував воювати. У бою за звільнення Кам’янець-Подільського був важко поранений і контужений, а під Львовом одержав ще одне важке поранення.

Відважного танкіста не раз вважали загиблим. Він пропадав безвісти і знову повертався у частину. Дійшов до Берліна, звільняв Праву. Тут і закінчилось для нього війна.

За ротні подвиги нагородили мужнього воїна орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, двома орденами Червоної Зірки.

Після війни жив ветеран у Ленінграді. Тут і помер у 1987 році.

У рідному селі пам’ятають Героя. Одна з вулиць Шуро - Бондурівської названа іменем Григорія Чесака, а Бондурівській школі відтворено стенд із барельєфом знаменитого земляка.Збережімо ж у пам’яті людей ім’я воїна, який боровся за наше спільне щастя.

Література:

- Чесак Григорий Сергеевич // Овеянные славой имена: Герои Советского Союза. Уроженцы Винниччины. – Одесса, 1989. – с. 282-283.

- Гнатюк М. Вічна любов // Вінниц. правда. – 1978. – 29 груд.

- Карпушенко В. Поєдинок // Вінниц. правда. – 1978. – 29 груд.

- Карпушенко В. Двобій // Вінниц. правда. – 1966. – 21 черв.

- Корякіна М. Не мовчали музи // Вінниц. правда. – 1974. – 24 лип.

- Май Ю. У земляків // Вінниц. правда. – 1974. – 16 лип.

- Сахневич Л. Мамо, гордись своїм сином // Вінниц.правда – 1963. – 8 верес.

- Сахневич Л., Воронюк О. Поединок // Сяйво Золотих зірок. – Одеса, 1970. – с. 208-212.

- Тарасюк Л. Майстер танкового бою // Трибуна праці. – 1995. – 4 квіт.