ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ ЧОРНОМОРЕЦЬ –

ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

Олександр Григорович Чорноморець народився 22 червня 1909 року в звичайній селянській сім’ї. Закінчив сільську школу. Працював на будівництві Далекого Сходу, шляховим майстром в Ситківцях Вінницької області.

Розпочалась Велика Вітчизняна війна. Мобілізація. Армійські важкі будні. Його полк відступав на схід. Сформували нові роти і Олександр Григорович попав в окрему саперну роту, що влилась в чорноморську групу військ. Його підрозділ послали в розвідку. Пробралися в тил фашистських військ. Виявили вогневі позиції, скупчення техніки, склади з боєприпасами і пальним, усе занотували в пам’яті і, що встигли нанесли на карту. А на світанку наша артилерія зробила ураганний наліт на ворожі позиції. В небо зметнулося полум’я, вибухи стряхнули повітря. Потім в наступ пішла морська піхота.

Кадрові моряки навчили сапера-піхотинця перепливати річки “в повній бойовій” готовності, лаштувати плоти і переправи, маневрувати човном під смертоносним вогнем. І коли Олександр Григорович потрапив на Курсько-Орловську дугу в окремий 101-й саперний батальйон, він був уже майстром на всі руки, сержантом. За плечима мав чималий багаж досвіду форсування рік: Псла, Хоролу, Сули. Шлях вперед лежав через Дніпро. Нарешті підійшли до Дніпра. Форсувати могутню річку не всякий наважиться на підручних засобах і в тиху погоду. А під шаленим вогнем з суші і з неба?

Поступило завдання використати місцеві і підручні засоби для переправи. В хід пішли дерев’яні колоди, порожні бочки, мотузки, дріт, набиті сіном і соломою плащ-палатки.

Вночі 23 вересня 1943 року окремий 101-й саперний батальйон пробрався на берега Дніпра північніше Канева. Сержант Олександр Чорноморець і його солдати одними з перших переправили човнами десант, який захопив плацдарм на правому березі. Всю ніч без спочинку під шквальним вогнем Чорноморець перевозив підкріплення. А вранці, нарешті, одержав надувний гумовий човен, на який брав по 30 чоловік. Зворотні рейси – не менш відповідальні: з важкопораненими.

Є в історії минулої війни рядки, які увінчали його подвиг: “Сержант О.Г. Чорноморець – сапер 30-ї дивізії протягом 20 годин без відпочинку перевозив на протилежний берег бійців, боєприпаси, зброю, - а назад поранених. Під час одного з рейсів його човен, в якому було 24 чоловіки, 4 зенітних кулемети, одержав пробоїни. Не розгубившись, Чорноморець наказав бійцям законопатити пробоїну, а сам вміло маневруючи вивів човен з-під вогню. Чергова група воїнів своєчасно була доставлена на плацдарм. За винахідливість і безстрашність О.Г. Чорноморець удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

За чотири дні важкої, небезпечної роботи, майже без сну, Олександр Григорович переправив на правий берег близько 1000 бійців і понад 100 тонн боєприпасів.

Інженерні частини в ці дні змонтували моторний паром, на який навантажили гармати, посадили людей. І тільки він дійшов до середини Дніпра, як потрапив під сильний вогонь ворожої артилерії. Чорноморець не чекаючи наказу командування, поспішив на допомогу потерпілим. Вчасно встиг врятувати усіх людей.

Згодом слідуючий паром знову вирушив на той бік Дніпра. А коли підійшли нові засоби переправи і була налагоджена їх чітка і безперебійна робота сержант Чорноморець пішов на найнебезпечнішу ділянку плацдарму, де фашисти намагалися вклинитись в наші бойові порядки, скинути їх в річку. Вдень і вночі не було спочинку та Чорноморець був задоволений. На мінах поставлених його відділенням підривалися ворожі танки і самохідні гармати, солдати і офіцери.

Чорноморцю випало визволити столицю Радянської України – Київ, інші міста.

Війна для Олександра Григоровича закінчилась на передовій. Демобілізувавшись з армії, знайшов собі в рідних краях справу до вподоби – роботу з людьми. Доля закинула його в шахтарський край.

На початку 60-х сім’я Чорноморця переїжджала до Гайсина, і знову праця з людьми, був директором радгоспу “Гайсинського”. І де б не трудився, всюди віддавався праці і людям сповна.

Останні роки життя пройшли в рідних місцях, в селі Кузьминцях. Помер у 1975 році. Похований у селі Щурівцях. У Кузьминцях біля Будинку культури встановлено погруддя на честь Героя.

Література:

- Черноморец Александр Григорьевич // Овеянные славой имена: Герои Советского Союза. Уроженцы Винниччины. – Одесса, 1989. – с. 280-281.

- Крыжановский С. Черноморец. // Советская Украина. – 1943. – 19 ноябр.

- Поляцько І. Пам’ятний вересень // Трибуна праці. – 1974. – 14 верес.

- Сахневич Л. Сашко Чорноморець // Трибуна праці. – 1968. – 15 жовт; Вінниц. правда. – 1966. – 4 берез.

- Сахневич Л., Воронюк О. Двадцять годин // Сяйво Золотих зірок. – Одеса: 1970. – с. 213-215.

- Ковч Ю. Всю ніч без спочинку під вогнем // Трибуна праці. – 1995. – 28 берез.