ТРОХИМ ЯРЕМОВИЧ ГУЛЕВАТИЙ –

ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

Народився Трохим Яремович Гулеватий 15 квітня 1911 року в селі Косанове Гайсинського району у багатодітній сім’ї селянина-бідняка. Дванадцятирічним хлопчиною пішов працювати по найму, шість літ тяжко наймитував.

А коли у рідному селі взялися влаштовувати колгосп, став одним із його організаторів і працівників.

У вересні 1931 року Гулеватий – доброволець Червоної Армії був зарахований музикантом 331 кавалерійського полку, що базувався у місті Гайсині. Відтоді Трохим Яремович 26 років перебував на армійській службі, пройшовши нелегкий шлях від рядового до підполковника, заступника командира танкового полку.

У бойових діях випало йому брати участь вже в 1939 році – при звільненні Західної України та Білорусії. А Велику Вітчизняну розпочав, як фактично і всі тодішні військові, з оборонних боїв у складі 980 стрілецького полку 275 стрілецької дивізії, яка була сформована в основному з вінничан і боронила важливі стратегічні рубежі на Дніпрі.

У жовтні 1941 року дивізію перекинули на Північний Донець. Переваги ворога в озброєнні, техніці і водночас рішучість наших бійців триматись до останнього не давали фактично надій комусь з роти уціліти. У грудні 1941 Гулеватого було тяжко поранено. Після лікування медкомісія визнала Трохима Яремовича непридатним до подальшої служби. З часом він потрапляє на Північний Кавказ: пізніше бере активну участь у звільненні відомих курортних міст. Так, впродовж лише двох годин вуличних боїв повністю був звільнений Кисловодськ, далі Єсентуки, П’ятигорськ. І знову нагорода – медаль “За бойові заслуги”.

Визвольним наступ тривав та невдовзі капітана Гулеватого направляють на перепідготовку в перше Горьківське танкове училище. Війна продовжувалась, невгамовний й безсмертний офіцер рвався у бій. А тут новий сюрприз – направлення у Вищу Ленінградську бронетанкову школу. По її закінченню влітку 1944 року він отримує танкову роту й потрапляє з нею на І Український фронт, у третю гвардійську танкову армію, якою командував уславлений полководець П.С. Рибалка. І знову бої...

Не раз Трохим Яремович викликав, приймав вогонь на себе, першим кидався своїм командирським танком на прорив. І здавалося б, в абсолютно безвихідній критичній ситуації. І завжди виходив переможцем. І всюди танки гвардійця Трохима Гулеватого з’являлись там, де вирішувалася доля битв і операцій. Не обійшлось без його участі і падіння Берліна.

Цього історичного фіналу війни чекали всі воїни. Капітан Гулеватий заздалегідь готувався до боїв у фашистській столиці.

Його батальйон йшов у передовому загоні корпусу. Гулеватий на підступах до Берліну і у вуличних боях у фашистській столиці проявив винятковий героїзм, мужність і відвагу. Батальйон під його командуванням протягом усієї операції йшов у передньому загоні, першим форсував канал Тельвів, відбив при цьому дві контратаки ворога і знищив батальйон ворожої піхоти, захопивши в полон 500 солдатів і офіцерів. За весь час Берлінської операції знищив десять ворожих танків, 200 автомашин, 5 зенітних гармат. У важкі хвилини бою в районі стадіону особисто повів у штурмову атаку свій батальйон, виконавши завдання з’єднання з частинами першого Білоруського фронту.

На світанку підсилений вогневими засобами батальйон вирушив у визначений район південніше гітлерівської столиці. Через кілька годин маршу батальйон зіткнувся з угрупуванням німецьких військ, котрі поспішали на допомогу столичному гарнізону. Бій тривав недовго. Відчуваючи свою приреченість, гітлерівці здалися в полон. Та на березі Шпрее гарнізон лютував не на жарт. Саме тут мали зійтися війська двох фронтів. Ворог прагнув перешкодити цьому. Та не встояли фашисти під вогнем усіх видів озброєння комбата капітана Трохима Гулеватого. Наказ командування було виконано.

При наступі на гітлерівську столицю Гулеватий, замінивши пораненого командира батальйону, діяв рішуче, не ординарно й раптово для ворога. Завдяки цьому батальйон швидко, із мінімальними втратами просувався до рейхстагу. Будинок за будинком, квартал за кварталом, вміло долаючи разом із піхотою шалений опір приреченого ворога наші нестримно наступали.

І ось якось водночас все при затихло: надійшов наказ припинити вогонь, оскільки ворог капітулював. Радість давно очікуваної перемоги й водночас гіркий біль втрат полонили тоді воїнів. Та не встигли сповна оговтатись, як отримали новий наказ – здійснити марш мотор на Прагу, допомогти чеським повстанцям. І знову батальйон Гулеватого попереду, хоча двотижнева виснажлива битва за Берлін, здавалося забрала останні сили у солдат, не витримувала і сама техніка. Але все ж таки о четвертій годині ранку 9 травня батальйон Гулеватого першим увірвався в центр міста Праги, знищуючи останні вогневі точки фашистського опору.

За Берлінську операцію Гулеватому Т.Я. в червні 1945 року присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Загалом за бойові заслуги на війні та сумлінну післявоєнну службу Трохим Яремович Гулеватий нагороджений 7 орденами та 14 медалями.

Не стало мужнього підполковника у відставці Т.Я. Гулеватого _2003 року

Література:

- Гулеватый Трохим Еремович // Овеянные славой имена: Герои Советского Союза. Уроженцы Винниччины. – Одесса: 1989. – с. 32-33.

- Гулеватий Трохим Яремович // Вінниц. правда. – 1965 – 9 трав.

- Ковч Ю. Діяв рішуче, неординарно, сміливо // Трибуна праці. – 1995. – 21 лют.

- Мельник В. Зірка героя // Трибуна праці. – 1977. – 25 груд; Трибуна праці. – 1969. – 9 трав.

- Новосад В. Крашанка для Героя // Вінниччина. – 2001. - 13 квіт.

- Сахневич Л. Комбат Гулеватий замикає кільце // Трибуна праці. – 1969. – 13 верес.

- Сахневич Л., Воронюк О. Вінничани в Берліні // Сяйво золотих зірок. – Одеса.: 1970. – с. 79-82.