Сьогодні Україна переживає важкі часи в своїй багатовіковій історії. Під загрозою опинилася територіальна цілісність, незалежність нашої держави, мир і спокій на нашій землі. З березня 2014 року кра­їна знаходиться в стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого на­роду за цей час, але він проявив свій незламний дух. 

Сьогодні на Сході України тривають військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Увесь народ нашої держави об’єднався нині проти  російської агресора. Сили АТО/ООС протистоять терористам. На полі битви — захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, вони захищають неньку Україну. Це бійці, які зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України,  лікарі, які в мирний час повертають поранених бійців з того світу, волонтери.

Сьогодні вже чимало українських сімей відчули жахливі наслідки війни, втративши своїх рідних і близьких. Ми всі розуміємо біль цих втрат і глибоко співчуваємо цим родинам. На жаль багатьом гайсинчанам, хто не замислюючись пішов боронити кордони нашої держави не судилось повернутися живими. Вони полягли на віки.  Минає п’ята річниця  з того часу як в липні  2014 року над нашим Гайсином неодноразово нависав смуток. Три наших земляки загинули, захищаючи рідну землю. 21 липня під Луганськом загинув 20-ти річний Володимир Олександрович Муха. Хлопець навчався в НВК:школа-інтернат-гімназія, вступив на навчання до Вінницького технічного університету на факультет електромеханіки, був активним учасником  Майдану, а потім його прийняв у свої лави батальйон «Айдар». У його серці цвіла Україна, і він не зміг змиритись з тим, що недруги топчуть його землю, убивають друзів і рідних, руйнують села і міста.  З перших днів бачив смерть побратимів і його куля снайпера наздогнала на світанку 21 липня.

Через тиждень, 27 липня знову страшна звістка надійшла в наш рідний Гайсин. Загинуло знову два наших земляки - Станіслав Петрович Менюк і Сергій Володимирович Коврига. Почуття громадського обов’язку та висока національна свідомість не дозволили 23-річному Станіславу залишитись осторонь подій, до відбувались в державі. В липні 2014 року добровольцем пішов служити в штурмовий батальйон «Айдар». Будучи санінструктором, виніс з поля бою багатьох поранених. Під час терористичної операції героїчно загинув 27 липня в передмісті Луганська. Тоді ж загинув і Сергій Володимирович Коврига. Сміливий воїн, вірний син Вітчизни, підполковник у відставці, не міг сидіти вдома, коли над Україною нависла смертельна небезпека війни. Справжній професіонал військової справи, патріот і фахівець всі свої знання  і вміння віддав  виконанню військового обов’язку.

Гайсинчани свято бережуть пам'ять про своїх захисників. Володимиру Мусі, Станіславу Менюку, Сергію Ковризі відкрито меморіальні дошки на приміщеннях шкіл, де навчались герої, на приміщенні краєзнавчого музею Гайсинщини. Пам'ятні дошки встановлено на Алеї слави. Адже герої не вмирають… бо пам'ять про них вічна. Дійсно пам'ять людська, як і пам'ять історична, невмируща про справжній героїв. Вона потрібна усім нам – нині живущим і прийдешнім поколінням. Без неї не буде мирного сьогодення і щасливого, вибореного у тяжкій боротьбі майбуття.

Слава Україні! Слава героям!

Бібліотекар-краєзнавець ЦБ                                                  Валентина Голомовза